Напрями роботи
Організаційна робота (участь спеціалістів служби у проведенні семінарів, педрад, нарад при директорові, нарад із представниками шкільної адміністрації, педагогами тощо).
Психологічна діагностика. Проводиться індивідуально та в групах, для цього використовуються діагностичні опитувальники, анкети, тести,відвідування уроків, бесіди з учнями, батьками та педагогами.
Консультативна робота з педагогами, учнями та їх батьками зарезультатами проведеної роботи. Найчастіше проводиться у вигляді групових консультацій на шкільних семінарах та педагогічних радах та індивідуальних консультаціях за запитом.
Профілактична робота. Здійснюється психологом або соціальним педагогом у формі лекцій, демонстрування тематичних відеофільмів, відвідування уроків, спостереження за дітьми на перервах. Найбільш ефективно й продуктивно профілактична робота проходить у формі тренінгових занять або циклів розвиваючих занять.
Розвивальна робота. Проводиться з учнями, у яких було виявлено труднощі психологічного або соціального характеру. Така робота може проводитися з дітьми індивідуально або в групах, які формуються на основі подібності проблем, виявлених у дітей на етапі діагностики.
Аналітична робота. Спрямована на осмислення проведеної психологічною службою діяльності, на оцінку ефективності роботи й корекції робочих планів. На основі отриманої інформації вчителі можуть обирати конкретні прийоми подачі навчального матеріалу й шляхи взаємодії з учнями.
Рекомендації батькам під час військового стану
Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині?
1. Говорити правду в доступний та прийнятній для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).
Діти мають розуміти, що відбувається, чому, які реалістичні наслідки, що варто і чого не варто робити, думати, переживати. Також мають розуміти, чому змінилася поведінка батьків, чим викликане їхнє хвилювання, розмови, про що саме йдеться в новинах по телевізору. Інакше дітлахи можуть придумати ситуацію, якої немає, можуть фантазувати, що вони в чомусь винні, можуть катастрофізувати, боятися нападу, війни, смерті, уявляти собі багато страшних речей…
2. Наповнювати життя дитини цікавими та ресурсними справами. Йдеться про спорт, гуртки, спілкування з друзями, спільне проведення часу (прогулянки, ігри (від шах до ліплення сніговиків), перегляд кіно)… Основна ідея – створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, в ньому багато доброго, а також підсилити стресоопірність дитячих огранізмів через викиди гормонів, чий синтез збільшується від переживань радості та контакту (окситоцин, дофамін, сератонін).
3. Підтримувати звичний режим. Важливо не змінювати звичний хід дитячого життя. Не скорочувати час сну через те, що всі хвилюються, обговорюють, зідзвонюються… Не відмовлятись від щоденних ритуалів, наприклад, поцілунків на ніч чи читання книжок. Не відміняти запланованих справ, подорожей, зустрічей. Не порушувати щоденну рутину – так само, як і завжди, робити домашні завдання, відвідувати гуртки, спільно вечеряти…
Чого не можна робити?
Мовчати, не договорювати, не пояснювати, лякати, дозволяти зависати в тривожних новинах та розмовах, відмовлятись від життєвих радощів, обмежувати спілкування та час з дітьми.
Заборонені фрази: “помовч” (“відійди” / “заспокойся” / “зберись”… та інші варіанти на кшталт “відчепись”), “не бачиш, що робиться!”, “це не дитячі розмови!” та все-все, де є місце паніці, нагнітанню, катастрофізації.
Як дорослим самим лишатися спокійними в подібних ситуаціях?
1. Обмежувати час в інтернеті, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що само собою знизить тривогу.
2. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.
3. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки. Паніка заразна і дуже вірулентна.
4. Не забувати про ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденності речей, які надихають та радують.
Основне правило і для дітей, і для дорослих – “Чим складніший час, тим більше ресурсів“. І це зовсім не егоїзм, а засіб підтримки зібраності, дієвості та конструктивності.
Те, що під час таких подій люди часто пишуть у Фейсбук і розганяють паніку – це природно. Таким чином вони намагаються впоратися з ситуацією, повернути собі відчуття контролю.
Батькам потрібно фільтрувати своє інформаційне поле, щоб не піддаватися паніці. Оскільки їх паніка однозначно може передатися дітям.
Важливо не розповідати дітям нереальні історії, а говорити все, як є. Природно зважаючи на вік дитини. Дуже маленьким дітям і не потрібно знати якихось деталей. Достатньо загального опису ситуації.
Дитині потрібно дати відчуття, що все добре, – тож можна сказати, що щось відбувається, але ви (або хтось інший) усе контролює. Дитині треба відчувати опору і розуміти, що все нормально.
Не говоріть дітям звичних нам ідіом: “Все буде добре” або “Заспокойся”. Останнє – особливо дивне. Дитина просто не може заспокоїтися, але їй кажуть: “Заспокойся”. Ці фрази просто не працюють або й можуть погіршити стан дитини.
Також важливо продовжувати робити звичні справи – зранку збиратись до школи, ходити в магазин. Життя триває, і дитина має відчувати, що в її житті нічого не змінилося.
І найважливіше – будувати плани на майбутнє. Наприклад, вирішіть, куди ви поїдете на море влітку. Це теж частина нашого звичного життя, і це означатиме для дитини, що точно не сталося нічого катастрофічного.
Якщо дитина вже піддалася паніці, то можна з нею малювати. Також можна, наприклад, полопати повітряні кульки – так ми вивільняємо нашу агресію. Ще розслабитись допоможе масаж. І, звісно, потрібно просто говорити з дитиною. Не про те, що відбувається в країні, а на будь-які інші теми.
Телефони довіри та психологічної допомоги
Національна "гаряча лінія" з питань запобігання торгівлі людьми 0 800 500 225
Національна “гаряча лінія” з питань запобігання насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 386 (для дзвінків з мобільного)
Шкільна медіація
.png)
.jpg)